Із сиром пироги
(Українські народні пісні №49)

Ішов козак по стежці помежи терени
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.

- Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю, і з сиром пироги?

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Що він її кохає, і з сиром пироги.

Дівчина як зачула козацькі мрії-сни -
Відразу запросила на свіжі пироги.

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Відразу запросила на свіжі пироги.

І любо як діждати щасливої пори -
Дівча його цілує, а він їсть пироги!

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Дівча його цілує, а він їсть пироги!

Та десь там із-за лісу взялися вороги -
Козак із переляку сховався в бур’яни.

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Козак із переляку сховався в бур’яни.

А то були мисливці, ніякі вороги -
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.

Козак гірко заплакав: - Ви, тяжкі вороги,
Беріть собі дівчину, віддайте пироги!

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Беріть собі дівчину, віддайте пироги!.

Ой хлопці, пам’ятайте ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте любов на пироги!

Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Ніколи не міняйте любов на пироги!