Засвистали козаченьки
(Українські народні пісні №57)

Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,-
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не журися
Та за свого миленького
Богу помолися.

Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає...
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:

Іди, іди, мій синочку,
Та й не забавляйся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!

Ой, рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та вже щось мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой, Бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусенку
За свою дитину!

Ой, рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?

Ой, не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв кінь мій вороненький -
Назад сподівайтесь!