місто Новий Розділ,
список міст та селищ Львівської області

Новий Розділ - основний центр гірничої промисловості Львівської області, один з найбільших центрів сірчановидобувної індустрії Радянського Союзу та соціалістичних країн.

Місто розташоване на лівобережному дністровському схилі, за 3 - 4 км від Дністра. Відстань до районного центру 19 км. Через Новий Розділ проходить шосейна дорога Миколаїв - Ходорів, яка зв'язує місто з районним центром і з магістраллю Львів - Миколаїв - Стрий. Залізничною віткою Ходорів — Новий Розділ, побудованою в 1958 році, місто зв'язане з обласним центром. Населення - 14,5 тис. чоловік.

Територія Нового Роздолу до 1952 року була незаселена. Тут були поля, сіножаті і мочарі. Виходи сірки на поверхню в цьому районі пов'язані з покладами самородної сірки найбільшого в УРСР Передкарпатського сірчаного району.

Одне з найбільших у районі родовищ самородної сірки - Роздольське - зараз освоюється й експлуатується.

Аналогічно до Передкарпатського сірчаного району з 1953 року почалася експлуатація в Польській Народній Республіці Тарнобжеського родовища сірки, яке географічно є продовженням Передкарпатського району. До недавнього часу, поки не були відкриті Передкарпатський і Тарнобжеський райони, США займали перше місце у світі по кількості запасів сірки. Нині СРСР і ПНР разом узяті посідають значну частину світових запасів самородної сірки.

Самородна сірка Передкарпатського сірчаного району - сірка осадочного типу. В Новому Роздолі вона залягає майже безпосередньо під поверхнею грунту. Середня товщина сірконосних пластів Роздольського родовища 13 метрів (максимальна 29 метрів). Неглибоке розміщення сірчаних руд створює вигідні умови для експлуатації родовища кар'єрним способом, економічна ефективність якого в 4 - 6 разів більша за шахтний.

Відкриття і вивчення радянськими геологами, хіміками та гірниками Роздольського сірчаного родовища має велике значення для індустріалізації країни. Партія і уряд приділили багато уваги його освоєнню. Туди була послана спеціальна кваліфікаційна комісія, яка за дорученням уряду в березні і квітні 1951 року вивчала на місці перспективи розвитку сірчаної промисловості. Слідом за цим Рада Міністрів СРСР у 1951 році прийняла рішення, яким зобов'язала Міністерство хімічної промисловості обчислити запаси сірки для проектування будівництва Роздольського сірчаного комбінату.

Проведені роботи дали позитивні наслідки, і в 1952 році Рада Міністрів СРСР винесла постанову про будівництво сірчаного комбінату. Для проведення будівельно-монтажних робіт створено у квітні 1953 року спеціальну підрядну організацію - Роздольський будівельно-монтажний трест «Роздолбуд», який уже в травні розпочав будівництво комбінату і перших цегляних житлових будинків, а також допоміжних об'єктів селища сірчаників.

Вся країна допомагала створити великий індустріальний вузол на заході країни. 3 різних міст Радянського Союзу на будівництво прибували спеціалісти з хімії. геології, геохімії, гірничої справи, які розвідували, вивчали та підготовляли для експлуатації Роздольське родовище. Слідом за ними йшли механізатори гірничих розробок, які прокладали шлях могутній радянській техніці в надри Подністров'я. Одночасно прибували робітники - будівельники, монтажники, транспортники і енергетики. Вони будували нові житлові будинки, будинки установ, промислові споруди, прокладали нові дороги та вулиці. Це були перші жителі нового селища, яке виростало одночасно з комбінатом поблизу шосе Миколаїв - Роздол - Малехів. Перші квартали багатоповерхових житлових будинків споруджувались у південній частині с. Малехова. Це нині вулиці Ярослава Галана і Дружби. Незабаром сюди приїхали вчителі, медичні працівники, працівники торгівлі та громадського харчування.

У 1954 році Рада Міністрів прийняла постанову про прискорення будівництва селища, а в 1956 році – про скорочення строків спорудження комбінату.

Рік у рік розвивалося в Новому Роздолі будівництво. На місці росли кадри будівельників, монтажників, гірників, хіміків, енергетиків.

Підготовку рудної бази та будівництво технологічних цехів новороздільці завершили достроково. Теплоелектроцентраль — серце гірничого велетня – стала до ладу 28 березня 1958 року. Це дало змогу розпочати пуско-налагоджувальні роботи і освоєння виробничого процесу.

У 1958 році монтажники та експлуатаційники розпочали робоче випробування першого вузла комбінату. Напружено трудилися новороздільці напередодні Жовтневих свят. 4 листопада колектив сірчаного комбінату видав першу пробну виплавлену сірку.

Другого дня газета «Известия» писала: «Біля Дністра, там, де колись був пустир, виросли виробничі корпуси одного з найбільших у Європі підприємств - Роздольського сірчаного комбінату. По сусідству з ним великий рудник, у якому вдень і вночі працюють крокуючі екскаватори.

Будівники комбінату взяли зобов'язання ввести до свята в експлуатацію першу технологічну лінію і розпочати виробництво важливої для хімічної промисловості сировини — сірки.

Сьогодні, 4 листопада, вночі весь комбінат і робітниче селище хіміків облетіла хвилююча звістка про те, що на сіркоплавильному заводі проведена перша плавка. Виробництво роздольської сірки почалося! Переджовтневі зобов'язання з честю виконані».

28 грудня 1958 року з новозбудованої заводської залізничної станції урочисто відправлено через Ходорів у Ленінград ешелон першої продукції роздільських сірчаників.

Розпочаті пуско-налагоджувальні роботи другої технологічної лінії. Роздільський комбінат став до ладу діючих підприємств країни.

Росли і житлові квартали селища сірчаників. Спочатку воно було в смузі с. Малехова, а 31 жовтня 1959 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його віднесено до категорії селищ міського типу і присвоєно назву Новий Роздол. У 1961 році новому комбінату присвоєно назву Державний Роздольський гірничохімічний комбінат. Такі перші важливі етапи в історії Нового Роздолу і комбінату.

Кілометрів за десять від селища видно вивержені екскаваторами гори породи. Щоб дістатися до сірконосних пластів, новороздільські гірники зняли 40 млн. куб. метрів гірської маси, відкачали з рудного пласта 80 млн. куб. метрів води.

Руда відкривається і добувається за допомогою вітчизняних гігантських крокуючих екскаваторів з 14-кубовими ковшами та 75-метровою стрілою. Загальна електрична потужність машини 8 тис. квт. Кожен з екскаваторів замінює 10 тис. землекопів. На бурових роботах застосовуються обертові бурові верстати, а на навантаженні руди - уралмашівські скельні екскаватори ЕКГ-4. 25- і 27- тонні білоруські автосамоскиди МАЗ-525 і Белаз-540 перевозять рудну породу з кар'єра на збагачувальну фабрику.

Рудник, збагачувальна фабрика, сіркоплавильний цех - три ланки нового підприємства. Гірники, геологи, інженери, машиністи екскаваторів, шофери, дробильники, транспортники, флотатори, автоклавники, хіміки-лаборанти, енергетики, залізничники - основні кадри гірничохімічного комбінату.

Великий загін робітників, Нового Роздолу становлять будівельники, які працюють на комбінаті будівельних матеріалів, гірничохімічному комбінаті і в будівельних управліннях (будівельне управління №81, спеціалізоване монтажне управління №27, будівельне управління гідромеханізації №622, управління будівництва шляхів та інші).

Базою індустріального будівництва в Новому Роздолі є комбінат будівельних матеріалів, який почав працювати в грудні 1955 року. Спочатку це був невеликий завод, що випускав лише 150 кубометрів залізобетону.

За дванадцять років існування комбінату виробництво залізобетонних виробів досягло 60 тис. кубометрів, товарного бетону - 40 тис. кубометрів, паркету - 100 тис. кв. метрів, столярних виробів - 20 тис. кв. метрів. Продукція комбінату йде на підприємства західних областей УРСР.

У 1964 році почалася реконструкція комбінату. В 1965 році побудовано новий арматурний цех і побутовий корпус, будується формувальний цех. Після закінчення реконструкції виробництво залізобетонних виробів буде доведено до 100 тис. кубометрів, дерев'яних - до 180 тис. кв. метрів.

Новий Роздол виріс завдяки братній допомозі всього радянського народу. Уральці дали крокуючі і скельні екскаватори, ленінградці - електромотори і турбіни, москвичі - контрольно-вимірювальні прилади, білоруси - автосамоскиди. На будівництво прибули досвідчені спеціалісти. Так, у 1955 році у Новий Розділ приїхав уродженець Омської області В. І. Бізяєв, який до того працював екскаваторником на будівництві Волго-Донського каналу. 3 інженерами Уралмашу і досвідченими слюсарями-монтажниками В. І. Бізяєв складав крокуючий гігант ЕШ-14/75 і очолив бригаду цього екскаватора.

Одночасно на будівництво в Новому Роздолі прийшла сільська молодь. Інженери, техніки, передовики виробництва не рахувалися з часом, передавали свої знання і досвід юнакам і дівчатам. Були створені різні курси, школи передового досвіду, де спеціалісти допомагали молодим робітникам оволодіти технікою. Так, у 1955 році з с. Вовчатичів, що під Ходоровом, приїхав на будівництво М. О. Наконечний і виявив бажання стати машиністом крокуючого екскаватора. Працюючи на виробництві, він на вечірніх курсах здобув технічну освіту, опанував нову професію, сів за пульт крокуючого екскаватора і кожного дня виконував норми на 110 - 130 проц. Передовик виробництва, активний громадський діяч, М. О. Наконечний двічі обирався депутатом Верховної Ради УРСР.

Народжувалися все нові творчі думки щодо удосконалення виробничих процесів і технології виплавки сірки. Одностайно був підтриманий заклик освоїти проектну потужність комбінату не за п'ять, а за три роки.

Пошуки нових резервів виробництва почалися всюди. На руднику за пропозицією І. А. Іванникова, П. А. Головіна та інших впроваджені для розробки родовища нові науково-технічні рішення, які не передбачалися проектом. Ці рішення втілили в життя гірники В. І. Бізяєв, Г. М. Бурячок, Ф. І. Горошко, М. О. Наконечний, М. Д. Погорєлов та багато інших. Завдяки цьому освоєння рудника завершено на три роки раніше. А це забезпечило достроковий пуск комбінату.

Значні технічні проблеми були вирішені також на збагачувальній фабриці та в сіркоплавильному цеху, зокрема здійснено докорінну реконструкцію технологічної схеми флотації. В 1963 році порівняно з 1959 роком середній вихід сірки з однієї плавки зріс на 22,5 проц., а тривалість середнього циклу плавки зменшилася з 4,45 до 2,95 години.

Протягом 1959 - 1965 рр. подано 3850 раціоналізаторських пропозицій, економічний ефект від впровадження їх у виробництво становив 3780 тис. крб. Крім того, розроблено і впроваджено у виробництво 460 організаційно-технічних заходів, які дали державі 3400 тис. крб. економії.

Все це допомогло роздільським сірчаникам освоїти проектну потужність комбінату не за 5, а за 2,5 роки, а в 1964 році перевищити її на 35 проц. Держава одержала десятки тисяч тонн надпланової сірки.

Гірничохімічний комбінат добився значних виробничих успіхів. Валова продукція за 1959 - 1963 рр. зросла в 4 рази, продуктивність праці - в 2,7 раза, а собівартість продукції знижена більш як у 3 рази. Роздільська сірка - найдешевша в СРСР і Європі.

Враховуючи все зростаючі потреби у природній сірці для розвитку народного господарства країни, а також значення Роздільського комбінату як основної бази виробництва сірки, було прийнято постанову про подвоєння потужності комбінату і комплексну автоматизацію і механізацію всіх виробничих процесів.

Новий Роздол не тільки своєрідна сірчана столиця країни, це і науково-дослідний центр, де розробляється нова, прогресивніша технологія переробки сірчаних руд. На сірчаному руднику комбінат споруджує комплекс дослідної гідроустановки та дослідну самохідну подрібнювально-змішувальну установку для досліджень можливості змивання не тільки четвертинних, а й третинних пластів породи родовища.

Має свій комплексний науково-дослідний цех і комбінат, де удосконалюється існуючий автоклавний метод виплавки сірки. Працює також дослідний цех очистки сірки. Є своя центрально-заводська хімічна лабораторія, гірнича лабораторія, контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, лабораторія відділу технічного контролю.

У розв'язанні життєво важливих питань роботи комбінату активну участь беруть громадські організації - бюро економічного аналізу, технічного нормування, технічної інформації, постійно діюча виробнича рада. До всіх цих організацій залучено 1500 активістів різних спеціальностей.

Трудівники Нового Роздолу підтримують постійний зв'язок з виробничниками гірничохімічної промисловості інших міст Радянського Союзу. Сюди часто приїздять з Росії і Білорусії, із середньоазіатських сірчаних комбінатів, із Стебницького та Калуського гірничохімічних комбінатів. Вони спільно вивчають нові проблеми великої хімії, обмінюються досвідом. У травні 1967 року Новий Роздол відвідала делегація працівників хімічної промисловості союзних республік. Вона знайомилася з досягненнями молодого промислового центру. Перед від'їздом гості посадили «Алею дружби». Роздільці підтримують також постійний і тісний зв'язок з польськими тарнобжеськими сірчаниками.

Велика роль у розвитку підприємств і міста належить трудівникам комбінату будівельних матеріалів, робітникам будівельних управлінь і транспортникам Нового Роздолу. Вони будують і монтують виробничі корпуси, будинки установ, житлові квартали міста, прокладають і мостять шляхи і вулиці, забезпечують безперебійну подачу транспорту гірничохімічному комбінату.

Підприємства Нового Роздолу систематично подають шефську допомогу колгоспам Миколаївського району. Вони допомагають добривами, у ремонті інвентаря і проведенні сільськогосподарських кампаній, у будівництві та електрифікації, налагодженні водопостачання господарських і громадських приміщень тощо.

Від заводських корпусів Нового Роздолу видно внизу невелику балку, а в ній озеро і пляж. Це озеро відділяє промисловий район від міста сірчаників. По той бік балки розкинувся новонасаджений парк - 35 га, а далі піднімаються житлові квартали міста. На обрії видніють водонапірна башта, корпуси шкіл, готелю, Палацу культури, лікарні. В обох районах не припиняється будівництво. То тут, то там височать стріли будівельних кранів.

Комбінат і місто мають власну енергетичну базу - теплову електростанцію, побудовану на початку 1958 року. Вона постачає електричну енергію, технологічну перегріту пару для плавки сірки та гарячу воду для центрального опалення промислових цехів і житлових будинків. Енергетична система з'єднана з Добротворською системою. В 1959 році Новий Роздол газифіковано - проведено вітку від магістрального газопроводу Угерсько - Розвадів - Львів.

Широкий розмах будівництва в Новому Роздолі зумовив швидке зростання населення. Якщо на 15 січня 1959 року в місті проживало 2,7 тис. чоловік, то на початок 1967 року число жителів досягло 14,5 тис. чоловік. Серед 70 міст і селищ міського типу Львівської області в 1960 році Новий Роздол посідав 57 місце, а серед 7 міст і селищ міського типу, які входили до складу району - останнє. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 червня 1965 року Новий Роздол віднесено до категорії міст. Нині він займає серед міст області вже сьоме, а серед міст району перше місце. Такий швидкий темп збільшення населення не має собі рівного ні в районі, ні в області.

Новий Роздол - це сучасне, добре забудоване місто, з широкими заасфальтованими і озелененими вулицями. Громадські та комунальні будинки споруджені за типовими проектами. У 2-і 5-поверхових житлових будинках повнометражні квартири з усіма комунальними вигодами. На початку 1967 року в місті було 110 багатоповерхових будинків загальною площею 140 тис. кв. метрів. Крім того, є дільниця індивідуальних будинків. Споруджено 6 гуртожитків.

Широко розвинена мережа магазинів і підприємств громадського харчування як у самому місті, так і в, районі промислових підприємств. У Новому Роздолі налічується 25 магазинів продовольчих, промислових і культурних товарів, у т. ч. 2 книжкові. Громадське харчування забезпечують 4 великі їдальні (на 200 місць кожна), домова кухня, кафе-кондитерська, ресторан та буфети і їдальні на підприємствах. До послуг жителів побутові майстерні, банно-пральний комбінат, ательє мод. Наприкінці 1964 року став до ладу хлібозавод. Товарооборот торговельних підприємств за 1965 рік досяг 6,5 млн. карбованців.

Про зростання добробуту свідчать також типові автогаражі, побудовані на околиці міста, радіо- і телеантени. Жителі мають в особистій власності 130 легкових автомашин, 180 мотоциклів, 3080 радіоприймачів, 1320 телевізорів.

У Новому Роздолі є поштове відділення, ощадна каса, автоматична телефонна станція. 3 місцевої автобусної станції відправляється щодня 70 автобусів до Львова, Стрия, Миколаєва, Жидачева, Ходорова. Крім того, курсують заводські автобуси. На східній околиці збудовано лікарняне містечко, яке має 6 відділків, поліклініку, станцію швидкої допомоги. На підприємствах діють 12 медпунктів. 110 медичних працівників, у т. ч. 25 лікарів, дбають про здоров'я жителів Нового Роздолу і навколишніх сіл. У семи кращих будинках розміщені дитячі ясла і садки на 1000 місць.

Новий Роздол не лише промисловий, а й культурний центр. Серед жителів 900 чоловік мають вищу освіту, 3500 - середню, 200 - навчаються заочно в політехнічному інституті та університеті.

На початку 1957-58 навчального року у великому чотириповерховому будинку в центрі міста почали діяти середня школа і школа робітничої молоді. Восени 1965 року будівельне управління № 81 закінчило спорудження другої середньої школи на 960 місць.

У школах світлі просторі класи, добре обладнані лабораторії і кабінети фізики, хімії та біології, електромеханічні, авторемонтні, слюсарні, токарні, столярні та швейні майстерні, спортивні зали, бібліотеки, великі актові зали. В школах навчається 2900 дітей і працює 130 учителів, з них 97 мають вищу освіту. До роботи в лабораторіях залучаються як інструктори інженери промислових підприємств. Є у Новому Роздолі і музична семирічна школа, яку відвідують 140 учнів.

Багато молоді навчається у професійно-технічному училищі та хіміко-технологічному технікумі, що спеціалізовані за профілем виробництва. Близько 380 молодих робітників поєднують фахову працю з заочним навчанням у політехнічному інституті і технікумах.

Діють народні університети хімії, технічного прогресу, економіки та здоров'я.

Центром культурного життя Нового Роздолу є Палац культури, який відкрито влітку 1964 року. Це великий чотириповерховий будинок. Тут є концертно-театральний зал на 890 місць, лекційний зал на 150 місць, партійний кабінет, бібліотека з книжковим фондом 17 тис. примірників, спортивний зал і 23 кімнати для роботи гуртків, кімната міжнародної дружби. Діє також міська бібліотека, що налічує 10 тис. книжок, якими користуються 1540 читачів. Фаховою літературою робітників та інженерно-технічних працівників забезпечує бібліотека бюро технічної інформації при гірничохімічному комбінаті. Книжковий фонд цієї бібліотеки становить 16 тис. примірників.

Жителі міста передплачують 17 тис. примірників газет і журналів. Мають новороздольці і свою пресу. На гірничохімічному комбінаті з липня 1957 року виходить багатотиражна газета «Радянський хімік». В газеті з номера в номер друкуються матеріали про ритмічність роботи підприємства, режим економії, відпочинок і побутові умови робітників.

Разом з ростом Нового Роздолу розвивались і розквітали народні таланти. Художня самодіяльність зародилась ще в 1955 році, коли виникли перші хорові, танцювальні, оркестрові та інші гуртки. Згодом організовано зведені самодіяльні колективи - хоровий, драматичний, танцювальний, 2 оркестрові та інші. Гордістю новороздольців є капела бандуристів «Дністер». Капела виникла в 1959 році, а в 1963 - брала участь у республіканському огляді в Києві. На обласних і республіканських оглядах художньої самодіяльності и неодноразово нагороджували почесними грамотами. Капела налічує 50 чоловік. У її репертуарі понад 40 українських та російських народних пісень, а також пісні радянських композиторів, у т. ч. відома пісня «Цвіти, наш Роздол».

Почали діяти гуртки художньої самодіяльності на інших підприємствах, в установах і школах міста. Нині в Новому Роздолі налічується 50 хорових, танцювальних, музичних і драматичних колективів, які часто виступають перед глядачами Дрогобича, Роздолу, Миколаєва. Під час польових робіт спеціальні концертні бригади виїжджають у підшефні колгоспи.

Над Палацом культури з дня його відкриття взяв шефство Львівський театр опери та балету ім. Івана Франка. Його творчий колектив - частий гість новороздільців. Ставлять тут спектаклі і виступають з концертами і колективи інших.

25 травня 1965 року відбулося відкриття стадіону «Хімік», побудованого силами працівників комбінату. Стадіон вміщує 5 тис. глядачів. Тут є футбольне поле, волейбольний, тенісний і гімнастично-спортивний майданчики, бігові доріжки та спортивний зал з комплексом допоміжних приміщень. Спортивна робота в Новому Роздолі почала розгортатися в перші ж роки будівництва комбінату. Зараз на підприємствах налічується 14 колективів спортивного товариства «Авангард».

3 роками у місті склалися свої традиції, нові обряди. Так, у День хіміка, у День будівельника організовуються масові гуляння, спортивні змагання. Увійшли в життя і такі обряди, як урочиста реєстрація шлюбів і народжень тощо.

3 кожним роком благоустроюється і кращає місто сірчаників. За 3 роки було насаджено 15 тис. дерев, 600 тис. кущів, багато квітників. Новий Роздол стає містом-садом. На півночі, в зеленій смузі, виросте лісопарк відпочинку, профілакторій, Зелений театр.

Велику роботу в усіх галузях життя Нового Роздолу провадить міська Рада депутатів. Після останніх виборів (12 березня 1967 р.) до її складу ввійшло 50 чоловік. При міській Раді діє 7 депутатських комісій. Найбільш активно працює комісія охорони здоров'я і соціального забезпечення, яку очолює Т. В. Бурячок. Комісія перевіряє діяльність медичних установ, санітарний стан міста і підприємств громадського харчування, організовує лекції і консультації для молодих матерів.

Важливим етапом у розвитку міста сірчаників є новий п'ятирічний план. На кінець п'ятирічки загальний обсяг капіталовкладень становитиме 150 млн. крб. Завершення будівництва другої черги гірничохімічного комбінату дасть можливість збільшити виробництво сірки на 20 проц. у порівнянні з 1965 роком. Для розвитку сірчаної промисловості в СРСР велике значення матиме експлуатація Подорожнянського родовища (недалеко від Нового Роздолу), руда якого перероблятиметься на Роздільському комбінаті. Буде побудовано також завод по ремонту автосамоскидів і гірничозбагачувального устаткування. Майже вдвічі зросте потужність комбінату будівельних матеріалів. У місті стануть до ладу швейна і кондитерська фабрики. Виростуть нові учбові корпуси хіміко-технологічного технікуму і професійно-технічного училища (на 1400 учнів), третя загальноосвітня середня школа (на 960 учнів), Палац піонерів, три дошкільні заклади (на 800 дітей), два кінотеатри (з загальною кількістю 1400 місць). Значно розшириться лікарняне містечко (до 250 ліжок). Житловий фонд міста збільшиться на 70 тис. кв. метрів (2300 квартир). Торговельна мережа буде розширена з розрахунком на 18 тис. населення. Побудуються критий ринок, центральний універмаг, комбінат побутового обслуговування, холодильний комплекс, тепличний комбінат, овочесховище.

Робітниче селище виникло на новому незаселеному місці 14 років тому. Нині Новий Розділ — індустріальне місто.

Р. С. Бевзенко, В. П. Огоновський
Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область, 1968 р. (з скороченням)

Львівська область - адміністративно-територіальна одиниця на заході України. Область розвинена в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках. Утворена 27 листопада 1939 року після анексії східної частини Польщі Радянським Союзом за Пактом Молотова - Ріббентропа.

До складу Львівської області входить 7 районів: Львівський, Дрогобицький, Червоноградський, Стрийський, Самбірський, Золочівський та Яворівський райони. Розташована в таких зонах: лісовій, лісостеповій, передгірних і гірських районах Карпат. Ліси займають понад четверту частину площі області.

У Львівську область входять: населених пунктів - 1928, у тому числі: міського типу - 78, у тому числі: міст - 44, у тому числі: міст обласного значення - 9; міст районного значення - 35; селищ міського типу - 34; сільського типу - 1850, у тому числі: сіл - 1849; селищ - 1. районних рад - 7; територіальних громад - 711; об'єднаних територіальних громад - 41.